Платні послуги поза договором з НСЗУ: впроваджувати чи ні?

Згідно з нововведеннями, медичні заклади мають укласти договір з Національною службою здоров'я України, що замовлятиме в них медичні послуги та сплачуватиме їх вартість за державний кошт. Витрати медзакладу на ту чи іншу процедуру будуть відшкодовуватись НСЗУ вже після її надання пацієнту.

Програма медичних гарантій містить перелік послуг, які буде сплачувати НСЗУ. Але існують процедури, що не покриваються пакетами. Сплатити їх вартість може сам пацієнт, страхова компанія або інша юридична особа. Повний перелік цих послуг можна знайти у постанові Кабміну №1138. До нього відносяться:

Кратко и по делу в Telegram

• деякі види стоматологічних послуг;
• протезування: зубне, очне, слухове тощо;
• надання консультативної допомоги;
• проведення діагностичних та лабораторних послуг без направлення лікаря;
• косметологічні процедури;
• високоспеціалізовані (третинні) медичні послуги;
• анонімне обстеження осіб на предмет ІПСШ;
• медичне обслуговування з поліпшеним комфортом тощо.

Для медичного закладу платні послуги можуть стати своєрідним "рятувальним колом", адже вони є джерелом додаткового фінансування. Також можливість надавати послуги, що не покриваються пакетами НСЗУ, робить лікарню більш конкурентоспроможною у боротьбі за пацієнта.

На кого розповсюджується дія системи?

Програма медичних гарантій діє відносно громадян України, іноземців та осіб без громадянства, що постійно проживають на території країни, мають відповідну посвідку та сплачують податки. На іноземців, які тимчасово знаходяться в Україні, ця програма не розповсюджується.

Обслуговування іноземців — ще одне перспективне джерело прибутку для лікарень. Якщо особа з таким статусом звертається у медичний заклад для отримання послуг, всі витрати будуть покриватись власними коштами іноземця або коштами його страхового поліса.

Якщо іноземець знаходиться у критичному стані, медичний заклад буде зобов'язаний надати йому відповідні медичні послуги за державний кошт. У такому випадку керівник відповідного закладу має сповістити про цю ситуацію Державну прикордонну службу не пізніше наступного дня після надання допомоги. Після одужання іноземець в обов'язковому порядку має відшкодувати витрачені на його лікування кошти, а медзаклад має повернути їх до державного бюджету

Розмір тарифів на платні послуги — хто відповідальний?

Процес та порядок регулювання тарифів на платні послуги — актуальне та проблемне питання для медичних установ. Існує думка, що керівних медичного центру може самостійно встановлювати тарифи на послуги, але це не так.

Продовжується реорганізація медичних закладів в комунальні підприємства, що не мають на меті отримання прибутку, здійснюють некомерційну господарську діяльність та надають соціально значущі послуги. Ці заклади не оподатковуються, тож згідно з Законом України "Про ціни та ціноутворення" (стаття 12), право регулювати тарифи на їх послуги закріплюється за державою.

Уряд (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996) розмежовує, хто саме регулює тарифи на соціально-важливі послуги. Але на комунальні підприємства, що уклали договір про медичне обслуговування з НСЗУ, повноваження цієї постанови не поширюються. Тарифи для таких підприємств встановлюють виконавчі органи сільських, селищних та міських рад відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування". Це означає, що для встановлення тарифів на свої послуги медичним закладам треба звертатись до відповідних органів.

Введення тарифів змінить суспільний договір, який діє на території громади, отже до моменту його зміни має відбутися аналіз регуляторного впливу акту. Цей аналіз показує, як зміни вплинуть на окремі групи громадян та на суспільні відносини у цілому.

За законом виконавчі органи не можуть делегувати повноваження встановлювати тарифи на платні послуги керівникам медичних закладів. Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України

Порядок встановлення вартості платних послуг

Фактично, медична установа може надавати будь-яку медичну послугу, якщо в неї для цього є необхідне обладнання, матеріали, кваліфікований персонал та ліцензія. Також факт надання платної послуги має бути передбачений предметом діяльності за статутом цієї лікарні.

Тарифи на платні медичні послуги можуть встановлюватись за Методикою розрахунку вартості медичної послуги (Постанова Кабінету Міністрів України №1075 від 29.12.2017). Але ця постанова має рекомендаційний характер, медичні установи можуть її не дотримуватися.

Більшість лікарень не звертається до цієї постанови та встановлює тарифи виходячи з їх собівартості. Медичному закладу не заборонено проводити розрахунки за стандартом бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Це робиться у декілька етапів:

• складання технологічної карти медичної процедури (хто, де, яким способом надає);
• розрахунок собівартості процедури;
• розрахунок тарифу з урахуванням витрат на оновлення та ремонт обладнання;
• додавання податку на додану вартість (20%) до медичних послуг, які є предметом оподаткування відповідно до статті 197.1.5 Податкового кодексу України.

Часто медзаклади відкладають запровадження платних медичних послуг поза меж договору з НСЗУ, побоюючись втратити статус неприбутковості. Якщо послуга, яку буде надавати заклад, передбачена в предметі діяльності в його статуті, тоді ризики мінімальні.

Лікарням треба більше остерігатись перевірки з боку Держспоживслужби. Саме вона здійснює контроль за регульованими державою тарифами. Під час перевірок Держспоживслужба звертає увагу на декілька аспектів:

1. На підставі чого та ким був встановлений тариф;
2. Яким чином був розрахований тариф та що він у собі містить (також у Держспоживслужби може виникнути питання щодо рентабельності тарифу).
3. Чи відповідає перелік послуг Постанові КМУ № 1138 від 17.09.1996 року.

За останні півроку Держспоживслужба здійснила перевірку декількох медичних закладів Полтавської області. В результаті одному з них був нарахований штраф понад 700 тисяч гривень.

Чи варта гра свічок?

Ввести платні послуги поза договором з НСЗУ і правильно розрахувати тарифи на них — це не просте завдання, у процесі виконання якого керівництво медичного закладу може зіштовхнутися з багатьма труднощами. Тож чи варто взагалі витрачати час та сили на проходження цих "семи кіл пекла"?

Не варто забувати, що коли лікарня надає платні послуги поза меж договору з НСЗУ, вона отримує не тільки додаткове фінансування, а й розширює сервіс та вибірку послуг, що надаються пацієнтам. Як результат — зростання попиту на медичну установу. Тому, якщо керівництву лікарні важливий її подальший розвиток, вводити платні послуги не просто можна — треба.

Источник