Як відмінити "регуляторку", щоб насправді полегшити життя бізнесу

Так звані "дорожні карти" та "плани дій" з відміни низки регуляторних вимог для бізнесу оновлює майже кожний Уряд. Останні зміни відбулися наприкінці минулого року, хоча й вони не можуть розглядатися як вичерпний перелік дій для спрощення діяльності бізнесу. По-перше, тільки за неофіційними даними міжнародних партнерів, кількість регуляторних актів у нас налічує від 7 до 10 тисяч. Більша частина з них потребує системного перегляду, в тому числі і через історичну неактуальність та нормативні протиріччя між ними. По-друге, важливо не просто номінально скоротити кількість, а й позбавитися від вимог, які реально ускладнюють бізнесу життя.

Наразі дерегуляція знову стала одним із пріоритетів вже нової української влади і є важливою складовою підтримки бізнесу з боку держави в кризовий період. Хоча зміни у вигляді скасування штрафів за несвоєчасну подачу фінансової звітності чи, наприклад, спрощення умов діяльності для компаній, котрі займаються виробництвом епідеміологічних товарів, носять точковий характер і швидше за все не матимуть серйозного ефекту для розвитку бізнесу в середньостроковій перспективі.

Подпишитесь на канал DELO.UA

Однак системний підхід до дерегуляції та впровадження ефективного регулювання в країні можуть забезпечити фундамент для нарощування виробничого та експортного потенціалу на найближчі роки. Фактично, ми повинні перейти до бізнес-орієнтованого регулювання, яке має на меті зниження регуляторного навантаження на бізнес, а на додаток — стимулювати розвиток окремих секторів та економіки в цілому.

Транспорт, будівництво, енергетика, користування надрами — галузі, які є найбільш зарегульованими, цитаделями свавілля, особливо на місцях. Тому так званий "Регуляторний центр", якому планують доручити процес систематизації регуляторних актів, стосуватиметься приписів як національного, так і місцевого значення. Заплановано, що спочатку під його пильне око потрапить діяльність 44 держорганів — це і міністерства, і підзвітні їм органи центральної влади. Тривалий процес систематизації реально проводити паралельно зі змінами у конкретних видах бізнесу, запустивши так звану бізнес-орієнтовану дерегуляцію.

Цілями бізнес-орієнтованого регулювання мають бути, з одного боку, максимально можливе зменшення необхідності контакту бізнесу з органами влади та зниження витрат бізнесу в процесі такого контакту, а з іншого — встановлення прозорих правил гри та конкурентних умов ведення бізнесу. Як результат, ми можемо очікувати на потенційне збільшення кількості новостворених суб'єктів господарювання та офіційно працевлаштованих осіб, що є також одними із основних пріоритетів влади сьогодні.

Виходячи з цього, бізнес-орієнтоване регулювання має включати два компоненти:

▶️ Дерегуляція на основі бізнес-кейсів.

▶️ Встановлення ефективного регулювання.

Дерегуляція на основі бізнес-кейсів повинна базуватись на системному перегляді регулювання кожного окремо взятого бізнесу. Для прикладу розгляну кейс невеликого виробника вина, розклавши його діяльність на окремі компоненти, за якими цей виробник може контактувати з органами влади. На початку це загальні процедури, пов'язані з відкриттям / закриттям бізнесу та адмініструванням податків. Є і специфічні вимоги, пов'язані з доступом до діяльності, як-то: отримання відповідних документів дозвільного характеру та ліцензій.

Виробництво вина має супроводжуватись забезпеченням якості продукції та відповідними умовами виробництва. Йдеться про стандарти, технічні умови та санітарно-епідеміологічні правила та норми, котрі також можуть бути предметом комунікації органів влади з бізнесом. Додаємо перевірки інспекційних органів, ймовірність підпасти під регулювання цін, не забуваємо про квоти. Все перераховане формує загальне регуляторне навантаження на конкретний бізнес.

Читайте также: Саммит лидеров ООН: Годы рефлексий, стратегий, где же результаты?

Переглянувши норми, котрі регулюють діяльність конкретного бізнесу, ми можемо запропонувати шляхи оптимізації навантаження. В такому разі ефект від змін буде чітко вимірюваним — зменшення часу на взаємодію з органами влади та зниження фінансових витрат на неї. Консолідувавши інформацію по навантаженню на різні види підприємництва, реально створити певний регуляторний дашборд зі зведеною інформацію по зарегульованості бізнесу в Україні.

Часто бізнес сам потребує регулювання і готовий долучитись до написання "регуляторки", наприклад, ринок криптовалюти чи краудфандингу. Тим паче для цього чимало приводів: легалізація діяльності, підвищення стандартів якості товарів / послуг на ринку, недопуск недобросовісних гравців, зниження бар'єрів для бізнесу в процесі взаємодії з контрагентами та споживачами на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Розглядаючи кейс із запровадження регулювання для краудфандингових платформ в Україні, розуміємо вигоди — це і можливість ввести діяльність існуючих платформ в правове поле, і можливість забезпечити появу нових гравців та додаткові надходження у бюджет. Останні, як варіант, можуть стати додатковим джерелом фінансування для малого та середнього бізнесу (МСП) в Україні. До слова, за оцінками IFC загальна сума недофінансування МСП в Україні в останніх роках складала близько 30 млрд доларів.

Формалізація зрозумілих та ефективних правил гри на макроекономічному рівні може мати ряд позитивних ефектів, серед яких: збільшення кількості новостворених суб'єктів господарювання, зростання експортного потенціалу країни, зниження безробіття та рівня тіньової економіки. Тому сьогодні ми маємо концентруватись не тільки на безпосередньому спрощенні умов ведення бізнесу в Україні, але й створювати правила, котрі можуть забезпечити зростання окремих ринків, секторів чи економіки в цілому. Підхід, заснований на бізнес-орієнтованому регулюванні, зможе привести нас до цієї мети.

Источник